Йоанна Тшебська
Психологиня Поведінкова терапевтка, проходить сертифікацію

Перший візит до психолога може викликати чимало емоцій. І в дітей, і в батьків. Що ми будемо робити? Про що я запитуватиму? Чи доведеться дитині розповідати про свої проблеми? А раптом виявиться, що ми, як батьки, щось робимо не так?
Я хотіла б трохи вас заспокоїти й запросити до свого кабінету — поки що словами. Розповім, як я працюю, чого вам очікувати та чому перша зустріч зовсім не обов’язково виглядатиме так, як ви собі уявляєте.
Це не черговий урок
Іноді діти приходять до мене з переконанням, що все буде як у школі, тільки ще гірше. Адже доведеться розповідати про себе. І, мабуть, не можна буде сказати, що не підготувалися.
А ось і можна!
У моєму кабінеті ми багато розмовляємо, але також сміємося. З молодшими дітьми будуємо з конструктора, малюємо, говоримо про динозаврів (я вже навіть побувала скам’янілістю!), іноді танцюємо або вигадуємо власні ігри.
Зі старшими я розмовляю про футбол, Minecraft, манґу, фільми, музику, книжки, стосунки, школу і навіть про те, чому (не) потрібно прасувати футболки. Буває, що ми навчаємося чогось одне в одного.
Це не означає, що кожен візит відбувається однаково. З однією дитиною я сяду на килим, з іншою – за стіл. Підліток може обрати зручне крісло й просто поговорити. А якщо спочатку йому не хочеться багато говорити? Це теж цілком нормально.
Я не очікую, що дитина з першої хвилини буде готова розповідати мені про свої труднощі.
Спочатку я хочу її пізнати.
Ці, на перший погляд, звичайні розмови, ігри та спільні заняття — не перерва перед справжньою терапією. Вони є частиною моєї роботи. Саме так ми будуємо стосунки та довіру, без яких важко рухатися далі.
Батьки, вам не потрібно готуватися, як до іспиту
Іноді батьки приходять до мене з трьома сторінками нотаток і хвилюванням, що забудуть розповісти щось важливе.
Якщо нотатки допомагають вам упорядкувати думки – чудово, беріть їх із собою. Але це зовсім не обов’язково.
Під час зустрічі я проведу з вами бесіду, ставитиму запитання, слухатиму й уточнюватиму деталі. Вам не потрібно знати, з чого почати або як професійно назвати труднощі вашої дитини. Моє завдання – допомогти вам у цьому розібратися.
Якщо ж ви хочете заздалегідь упорядкувати свої думки, спробуйте поміркувати над трьома питаннями:
- Відколи ви помічаєте поведінку, яка вас турбує?
- У яких ситуаціях труднощі посилюються, а коли вони менш помітні?
- Що ви вже пробували робити? Що допомогло хоча б на деякий час, а що не дало результату?
Останнє для мене особливо цінне.
Батьки часто вже випробували десятки способів допомогти своїй дитині й знають про неї те, чого я не знайду в жодному тесті.
Якщо у вас є попередні висновки фахівців, характеристики зі школи чи дитячого садка, рекомендації лікарів або результати обстежень, можете також узяти їх із собою.
Нам не обов’язково обговорити все під час першої зустрічі. Іноді важливі запитання виникають лише під час наступної розмови.
Що відбуватиметься, коли ви зайдете до кабінету?
Насамперед не очікуйте суворої, офіційної атмосфери.
Під час першого візиту дитина зазвичай присутня від самого початку зустрічі. Спосіб проведення бесіди я адаптую до її віку, потреб і ситуації в родині. Ми з батьками обговорюємо, що вас привело до мене, як минають ваші будні, що викликає занепокоєння та в чому саме ви хотіли б отримати допомогу.
Молодша дитина в цей час може малювати, розглядати кабінет, зацікавитися чимось на полиці або втрутитися в нашу розмову в найнесподіваніший момент.
І це чудово!
Я в цей час не лише слухаю, а й спостерігаю. Як дитина реагує на нове оточення? Як повідомляє про свої потреби? Як налагоджує контакт? Які стосунки між нею та батьками?
Це важлива для мене інформація, яка допомагає краще пізнати дитину.
Зі старшими дітьми та підлітками я також розмовляю про те, як вони самі сприймають свою ситуацію. Мені важливо почути їхню думку, навіть якщо вона відрізняється від погляду батьків.
Водночас у мене є одне правило, якого я дотримуюся з першої хвилини:
У присутності дитини ми говоримо про неї з повагою.
Навіть якщо здається, що дитина захоплена малюванням, грою чи чимось іншим, вона може чути кожне наше слово.
Я розумію батьківське роздратування, безпорадність і втому. Справді. Про ці почуття можна говорити під час наших зустрічей. Але я не хочу, щоб дитина чула про себе лише як про проблему.
Якщо є питання, які ви хотіли б обговорити без дитини, ми можемо домовитися про окрему зустріч або інший формат консультації, що відповідатиме вашій ситуації.
Чого я не робитиму?
Я не змушуватиму дитину розповідати про те, про що вона ще не готова говорити.
Не перевірятиму її знання, не оцінюватиму й не перераховуватиму її помилки.
Замість того щоб зосереджуватися лише на труднощах, я шукатиму також сильні сторони дитини. Те, що їй подобається, що вона вміє, що приносить їй радість і в чому вона почувається впевнено. Часто саме це стає чудовою відправною точкою для подальшої роботи.
Перша зустріч не завжди дає змогу встановити діагноз. Іноді потрібні додаткові бесіди, спостереження або поглиблена діагностика. Мета першого візиту — познайомитися з дитиною та зрозуміти її ситуацію, а не поспішно навішувати на неї ярлики.
Якщо я побачу, що потрібна поглиблена діагностика або консультація іншого фахівця, я скажу вам про це й поясню, якими можуть бути наступні кроки.
“Але я не хочу туди йти!”
Якщо ви почуєте це від своєї дитини, знайте: ви не виняток.
Діти рідко самі пропонують піти до психолога. Підлітки також не завжди в захваті від перспективи розмовляти з іще одним незнайомим дорослим.
Тому дуже прошу вас: не представляйте зустріч зі мною як покарання, наслідок поганої поведінки або візит до людини, яка має дитину «виправити».
Говоріть правду, добираючи слова відповідно до віку дитини.
Молодшій дитині можна сказати:
«Ми підемо до пані, яка допомагає дітям, коли щось їх турбує, злить або здається складним. З нею можна поговорити, погратися та познайомитися».
Розкажіть, скільки триватиме зустріч, що ви робитимете після неї та який вигляд має кабінет. Можете згадати про конструктор, книжки, папір і кольорові олівці. Деякі малюки плутають психолога з лікарем, тому варто пояснити, що уколів і болісних обстежень не буде.
Якщо дитина хоче взяти із собою улюблену іграшку, нехай бере.
Зі старшою дитиною поговоріть відверто. Можна сказати, що ви бачите: останнім часом їй непросто, і ви хотіли б разом пошукати допомогу. Що їй не потрібно відразу про все розповідати і що її думка також матиме значення.
Зі мною можна заздалегідь узгодити, як відбуватиметься присутність батьків під час зустрічі та які правила конфіденційності діють у роботі з дитиною або підлітком.
А якщо дитина все одно прийде без бажання?
Просто скажіть мені про це на початку зустрічі.
З небажанням можна працювати. А от відновити втрачену довіру значно складніше. Тому не обманюйте дитину щодо того, куди вона їде, і не вимагайте від неї вдавати захоплення.
Батьки, ви також важлива частина цієї роботи
Ви не просто люди, які привозять дитину на зустріч і забирають її після завершення візиту.
Ваша роль набагато більша.
Залежно від віку дитини та характеру нашої співпраці ми регулярно обговорюватимемо успіхи, труднощі й наступні кроки. Іноді я запропоную вам коротку вправу для виконання вдома – можливо, у формі гри. Іншим разом попрошу спостерігати за певними ситуаціями та робити короткі нотатки.
Йдеться не про те, щоб додати вам нових обов’язків, а про те, щоб робота, яку ми проводимо під час зустрічей, могла приносити користь і в повсякденному житті.
Ви проводите з дитиною цілий тиждень. Я бачу її лише невелику частину цього часу.
Саме тому наша співпраця для мене така важлива.
Водночас у роботі зі старшими дітьми та підлітками я дбаю про їхню приватність і можливість спілкуватися зі мною самостійно. Довіра молодої людини так само важлива, як і хороша співпраця з батьками.
Скільки зустрічей буде потрібно?
Хотілося б відповісти на це запитання вже під час першого візиту, але чесна відповідь така: усе залежить від ситуації.
Іноді достатньо кількох зустрічей. У разі певних труднощів ми можемо працювати за коротшим, структурованим планом. Проте буває й так, що проблеми накопичувалися роками й нам потрібно значно більше часу.
На початку ми разом визначаємо цілі та правила співпраці. Також регулярно перевірятимемо, чи дає обраний напрям очікувані результати та чи потрібно щось змінити.
А коли ви помітите перші результати?
Першими зміни можете помітити саме ви – вдома, у школі та в повсякденних ситуаціях.
Дитина зайде до магазину, якого раніше уникала. Засне без чергового повернення на кухню. Посвариться з братом чи сестрою, але цього разу без крику. Підліток розповість про щось, що раніше тримав у собі, або спробує інакше впоратися зі складною ситуацією.
Це можуть бути зовсім невеликі зміни.
Я проситиму вас помічати їх і записувати. У щоденній метушні їх легко не помітити, а для нас це важлива інформація про те, як проходить наша спільна робота.
І ще одне. Ви приходите до мене не для того, щоб вас оцінювали
Я знаю, що багато батьків бояться почути під час консультації, що припустилися помилок у вихованні.
Я не шукаю винних.
Я ставитиму різні запитання. Іноді вони можуть здаватися не пов’язаними з проблемою, з якою ви прийшли. Про перебіг вагітності, розвиток дитини, її сон, щоденні звички, сімейні стосунки або час, проведений перед екраном.
Не тому, що хочу перевірити, чи ви хороші батьки.
Мені потрібна ця інформація, щоб краще зрозуміти вашу дитину та ситуацію, у якій вона перебуває.
Я не очікую ідеальних відповідей, ідеальних батьків чи ідеальних дітей.
Для мене важливі щирість, взаємна повага та спільний пошук рішень.
Вам також не потрібно бути впевненими, що вашій дитині потрібна саме терапія.
Ви можете прийти саме для того, щоб це з’ясувати. Іноді потрібна триваліша співпраця, іноді додаткова діагностика, а часом достатньо консультації та кількох рекомендацій щодо подальших дій.
Якщо я вирішу, що на цьому етапі терапія не потрібна, я також чесно скажу вам про це.
Запрошую вас до свого кабінету
Вам не потрібно мати готові відповіді, знати, з чого почати, або вміти назвати все, що вас турбує.
Ви можете прийти із запитаннями, сумнівами, втомою і навіть із дитиною, яка зовсім не хоче зі мною знайомитися.
Ми почнемо з розмови. Без поспіху, без осуду та з повагою до кожного, хто переступить поріг мого кабінету.
До зустрічі!
Йоанна Тшебська
Психологиня
Поведінкова терапевтка, проходить сертифікацію
Медичний центр GlobalMedic